Який спорт вибрати для дитини?

Чи потрібен дитині спорт?

Усі батьки мріють, щоб їхня дитина стала сильною, упевненою в своїх силах людиною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.

За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 років, тим менше ризик хвороб серця у майбутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.

І тут постає нова проблема — проблема вибору.
Спорт чи фізкультура?

Насамперед батьки мають визначитись:

чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену людину. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здоров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.

Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходиться жодна спортивна кар'єра, і надмірні навантаження, що спричиняють проблеми зі здоров'ям у майбут­ньому. Спортивні єдиноборства (бокс, карате тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, вільна боротьба) — вивихи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.

Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спорту для гармонійного розвитку всього організму.

Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.

Втім, значні затрати для батьків починаються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.

Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випадках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спортивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.
З якого віку можна займатися спортом?

Головне завдання батьків — не нашкодити здоров'ю дитини у прагненні його покращити, адже надмірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:
з 3-х років можна ходити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, дитячий фітнес, ушу;
4-5 років — теніс, єдиноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
з 12-13 років — бокс.

Для дітей з ослабленим здоров'ям підійде плавання з полегшеним режимом тренувань, проте якщо вона має захворювання дихальних шляхів (синусит, тонзиліт, гайморит), слід порадитися з лікарем, і взагалі якщо має будь-які проблеми зі здоров'ям — обов'язково порадьтеся з лікарем щодо того, які навантаження їй не зашкодять. Танці — єдиний вид занять, де нема явних протипоказань.

Спорт взагалі протипоказаний, якщо дитина має проблеми з серцем, порушення судинної системи (тиск), хронічні захворювання органів дихання і травлення. Таким дітям слід ходити на лікувальну фізкультуру.

А крім того, є ж іще шахи, які розвивають увагу, логічне мислення, дисципліну.