Фізкультурні розваги

У кожній віковій групі дошкільного закладу проводять фізкультурні розваги двічі-тричі на місяць. Їх пнні або на майданчику (залежно від пори року та погодних умов). Зміст фізкультурних розваг складають рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, вправи на фізкультурних тренажерах.

Планування фізкультурних розваг здійснює вихователь (інструктор з фізичної культури) відповідно до рухової підготовленості дітей, наявності фізкультурного інвентарю та обладнання. Головна мета педагога під час проведення фізкультурних розваг — створити у дітей радісний настрій, удосконалити їхні рухові вміння та навички у невимушеній ігровій обстановці, залучити до систематичного виконання фізичних вправ. Окрім того під час розваг діти поводяться більш вільно, ніж під час занять з фізичної культури, і ця розкутість дозволяє їм рухатися без зайвого напруження, виявляти творчість у руховій діяльності.

У молодшій та середній групах дошкільних закладів планують рухливі ігри або ігрові завдання, які викликають у дітей емоційне піднесення: хто точніше прокотить м’яч у ворітця, добіжить до кубика і покладе його в кошик. Значне місце тут посідають рухливі ігри сюжетного характеру, в яких бере участь уся група.

У старших групах дітям пропонують змагання на ліпше виконання фізичних вправ. Наприклад, виконати чітко лазіння по гімнастичній стінці або драбинці в різні способи, влучити м’ячем у ціль, якомога довше пострибати зі скакалкою тощо. До змісту розваг входять ігри-атракціони, а також змагання між командами в іграх спортивного характеру (футбол, баскетбол, хокей). Тривалість фізкультурних розваг залежить від віку дітей і складає 30-50 хвилин.


Орієнтовний план фізкультурної розваги на майданчику (для дітей 6-7років)

1. Гра «Заборонений рух» (повторити 4-5 разів).

2. Гра «Чия ланка швидше збереться?» (повторити 3-4 рази).

3. Атракціон «Хто більше збере кеглів із зав’язаними очима?» (тривалість 10-12 хв.)

4. Гра «М’яч капітанові» (повторити 3-4 рази).

5. Гра «Знайди та промовчи» (повторити 3 рази).

Фізкультурні розваги не потребують спеціальної підготовки. Їх в основному будують на раніше вивчених дітьми вправах та іграх. Однак це не виключає розучування нових рухливих ігор з нескладними правилами та сюжетом. У старших групах нові ігри естафетного характеру можна широко застосовувати під час розваг.

Вихователь бере активну участь у проведенні фізкультурних розваг. Він організовує гру, є суддею змагань, подає команди до початку та до закінчення гри; робить зауваження дітям, які порушують правила, підбиває підсумки розваг.


Гігієнічні вимоги до проведення ранкової гімнастики


Ранкова гімнастика — це обов’язкова форма занять фізичними вправами. Вона сприяє посиленню діяльності всіх органів і систем, підвищує фізіологічні процеси (обмін речовин, кровообіг, дихання, діяльність центральної нервової системи).

Ранкову гімнастику в дитячих закладах починають проводити регулярно з дітьми, що досягли трирічного віку. Систематичне заняття ранковою гімнастикою сприяє розвиткові правильної постави, тренує організм, активізує діяльність внутрішніх органів, готує організм до навантажень протягом дня. Тривалість її у молодшій групі (3-4 роки) — 4-5 хв.; у середній (4-5 років) — 5-6 хв.; у старшій (5-6 років) — 6-8 хв.

Основною вимогою до гімнастики в літній період є проведення її на свіжому повітрі — па майданчику для гри, а в зимовий період — у добре провітреній кімнаті при температурі повітря не більше 18 °С.

Для того, щоб заняття підвищували опірність до несприятливих кліматичних умов, одяг під час виконання вправ повинен бути легким. Варто одягати трусики та майку, спортивні тапочки.

Вправи повинні бути прості та доступні для виконання, доцільно включати стрибки, біг, ходьбу, різноманітні вправи для різних груп м’язів.

На початку заняття ввідна ходьба (до 1 хв) та короткочасний біг (15-20 с). Це сприяє організації колективу та підготовці до фізичного навантаження. Потім — шикування в шеренгу чи в коло для виконання гімнастичних вправ.

Першими, як правило, виконують вправи для м’язів плечового пояса і верхніх кінцівок, які сприяють розширенню грудної клітки, поглибленню дихання, формуванню правильної постави (потягування, піднімання рук врізнобіч, вгору, кругові рухи руками). Потім виконують вправи для нижніх кінцівок, м’язів тулуба та живота. У молодшій групі треба виконувати по одній вправі для різних груп м’язів, у старшій та підготовчій групах по 2-3 (присідання, нахил вперед та сторони, піднімання ніг). Більшість вправ, що входять до складу ранкової гімнастики для дітей старшої та підготовчої групи доцільніше проводити із вихідного положення лежачи. Це створює тверду опору, зумовлює правильність виконання вправ, допомагає формуванню правильної постави.

Повторюють вправи для дітей молодшої групи 4-6 разів, для старшої — 6-10 разів.

До комплексу доцільно ввести спеціальні вправи коригувального характеру. До групи вправ, що сприяють закріпленню правильної постави, входять такі, що укріплюють м’язи спини, плечового пояса, живота. З метою випрямлення хребта та вірного утримання голови необхідні вправи, під час яких дитина одночасно витягує вгору руки та підіймає голову («човник», «жабка», «крапелька»). Рекомендують також вправи для розвитку рухливості хребта (нахили та повороти в сторони). З метою зменшення лордозу необхідно виконувати вправи з прогинанням спини, для збереження правильної постави — вправи для укріплення м’язів живота і спини (нахили та випрямлення тулуба, згинання та розгинання ніг, піднімання прямих ніг в положенні лежачи на спині).

До комплексу вправ для ранкової гімнастики доцільно вводити вправи для зміцнення та правильного формування склепіння ступні: ходьба на носках та на зовнішньому боці ступні, по ребристій дошці, піднімання на носки, катання стопами м’ячів.

Закінчують ранкову гімнастику стрибками на місці чи бігом і короткою ходьбою. Мета цих вправ — привести організм до звичайного стану, стрибки повторюють 6—8разів (діти 4 років).

При виконанні вправ ранкової гімнастики необхідно використовувати додаткові предмети (м’ячі, обручі, прапорці), що сприяє підвищенню інтересу до вправ.

Пішохідні переходи

Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюють у першу половину дня.

Пішохідні переходи являють велику цінність для зміцнення здоров’я дітей 4-7 років і формування рухових умінь та навичок бігу, ходьби, метання, підлізання, стрибків та інших рухів. Рухова діяльність у поєднану Зі свіжим повітрям, сонцем підвищує захисні реакції організму дітей, загартовує їх. Навколишня природа, різноманітні враження збагачують знання, виховують естетичні почуття дітей.

Під час проведення пішохідних переходів необхідно вчити дітей дотримуватися дисципліни та ознайомлювати їх з правилами дій пішоходів на вулиці.

Також потрібно вирішувати освітні завдання: ознайомлення з архітектурою будинків, породами дерев, поряд з якими проходять діти тощо. Тому метою пішохідних переходів є удосконалення рухових навичок та комплексний розвиток рухових якостей у природний умовах (парк, ліс, берег річки), навчання дітей орієнтуватися на місцевості.

У процесі проведення пішохідних переходів необхідно враховувати такі моменти:

· вибір маршруту, добір дрібного спортивного інвентарю і деякого устаткування;

· екіпірування дітей та вихователів;

· добір змісту ігор і розваг на місці зупинки.

Дозування переходів залежить від віку, складу та підготовленості дітей.

Його змінюють залежно від пори року, погоди, змісту переходу. Відстань як пішохідних, так і лижних переходів поступово збільшують протягом року від однієї вікової групи до іншої. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей 4-5 років — 1,5км, а для старших дошкільників – до 2 км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5-хв.) зупинки для відпочинку дітей.

Вихователь заздалегідь готується до проведення пішохідного переходу, розробляє його план та маршрут, передбачає проведення активного відпочинку (виконання основних рухів, ігор), готує необхідний інвентар (м’ячі, скакалки тощо). Вибір маршруту та швидкість пересування групи залежать під фізичної підготовленості дітей та їхніх інтересів: у гай, до річки, на галявину, в парк. Так, діти із задоволенням переступають через струмочки, канавки, підіймаються на великі горби, перестрибують через купину, пеньки, підлізають під гілки дерев, кидають палички, шишки, повзають по траві тощо. Важливо також визначити, у якому одязі та взятті дітям зручніше вирушати на цю прогулянку.

Під час пересування маршрутом діти можуть йти вільно, зграйкою, тому що ходьба у парах ускладнює свободу пересування та викликає негативні емоції. Шикування у пари виправдано тільки для переходу дороги, що по ній рухається транспорт, та в той час, коли група йде пішохідним тротуаром. Якщо хтось із дітей відстає, роблять паузи активного відпочинку, під час яких вихованці спостерігають різні явища природи або об’єкти довкілля, збирають плоди дерев і чагарників.

Будь-якої пори року потрібно цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів. У лісі або парку дітям пропонують ходьбу та біг між деревами, переступання через гілки, пеньки, канавку; підлізання під низько опущені гілки дерев або чагарників; стрибки з пеньків, підстрибування з діставанням гілок дерев, кущів; метання шишок, каштанів у ціль (дерево, пеньок) або на дальність.

На лузі: ходьба та біг по траві з високим підніманням стегна; перестрибування через купинки або невисокі кущики; ходьба босоніж по траві тощо.

На березі водойми (річки, озера): ходьба та біг по піску, гальці; ходьба, ступаючи «слід у слід», метання каміння у воду, стрибки у довжину та висоту з місця на піску.

В усіх вікових групах під час пішохідних переходів доцільно проводити рухливі ігри та ігрові вправи. У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об’єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін. На маршрутах грають в ігри: «Пошукаємо лисичку», «Знайдемо грибок», «Якого листя більше», «Відшукаймо зайця» тощо.

Узимку переходи для старших дошкільнят планують з використанням лиж та санок. Діти можуть іти пішки до місця, де є гірки, з яких вони кататимуться. Необхідним моментом в організації пішохідних переходів є дозування навантаження на організм дітей і правильна регламентація їхньої рухової діяльності з урахуванням стану здоров’я. Так, рухова активність ослаблених дітей на маршруті складає 10-15 %, здорових — 20-55 % загального рухового режиму.

Отже, регулярне проведення пішохідних переходів дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою.

Який спорт вибрати для дитини?

Чи потрібен дитині спорт?

Усі батьки мріють, щоб їхня дитина стала сильною, упевненою в своїх силах людиною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.

За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 років, тим менше ризик хвороб серця у майбутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.

І тут постає нова проблема — проблема вибору.
Спорт чи фізкультура?

Насамперед батьки мають визначитись:

чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену людину. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здоров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.

Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходиться жодна спортивна кар'єра, і надмірні навантаження, що спричиняють проблеми зі здоров'ям у майбут­ньому. Спортивні єдиноборства (бокс, карате тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, вільна боротьба) — вивихи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.

Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спорту для гармонійного розвитку всього організму.

Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.

Втім, значні затрати для батьків починаються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.

Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випадках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спортивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.
З якого віку можна займатися спортом?

Головне завдання батьків — не нашкодити здоров'ю дитини у прагненні його покращити, адже надмірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:
з 3-х років можна ходити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, дитячий фітнес, ушу;
4-5 років — теніс, єдиноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
з 12-13 років — бокс.

Для дітей з ослабленим здоров'ям підійде плавання з полегшеним режимом тренувань, проте якщо вона має захворювання дихальних шляхів (синусит, тонзиліт, гайморит), слід порадитися з лікарем, і взагалі якщо має будь-які проблеми зі здоров'ям — обов'язково порадьтеся з лікарем щодо того, які навантаження їй не зашкодять. Танці — єдиний вид занять, де нема явних протипоказань.

Спорт взагалі протипоказаний, якщо дитина має проблеми з серцем, порушення судинної системи (тиск), хронічні захворювання органів дихання і травлення. Таким дітям слід ходити на лікувальну фізкультуру.

А крім того, є ж іще шахи, які розвивають увагу, логічне мислення, дисципліну.

Спорт та діти

Вибираючи вид спорту для своєї дитини, ми рідко замислюємося над тим, наскільки він травматичний. Ми більше думаємо про те, чи подобається цей спорт нам, не беремо до уваги чи є умови для регулярних занять і чи багато часу від навчання віднімуть заняття цим видом спорту. Між тим, варто враховувати, що спорт – це не тільки відмінна фізична форма, прекрасний настрій і цікаве дозвілля, а й прикрі травми.
Вибираючи вид спорту для дитини, потрібно в першу чергу враховувати фізичні дані і здоров’я дитини, а не керуватися тільки лише бажаннями і прагненнями. Погодьтеся, що не дуже спритний малюк, почавши займатися фігурним катанням, отримає травм більше, чим його краще підготовлений одноліток.
Необхідно враховувати і те, які хронічні захворювання є у майбутнього спортсмена. При деяких захворюваннях протипоказань практично немає, проте інші ж накладають серйозні обмеження на заняття спортом і фізичне навантаження.
Дитину з хронічними захворюваннями не варто віддавати в секції боксу, регбі, хокею або карате. Теніс протипоказаний дітям з плоскостопістю, короткозорістю, виразковою хворобою. Заняття футболом і баскетболом можуть відвідувати діти з деякими хворобами серця, цукровий діабет, але при цьому навантаження потрібно скоротити до 50-60% від загальних нормативів. Від занять сноубордом і фігурним катанням варто відмовитися страждаючим високим ступенем короткозорості, а також хворобами легень і плеври.
Дитину з сколіозом або з проблемами із серцево-судинною системою не варто віддавати в секцію аеробіки та гімнастики. При виборі виду спорту потрібно враховувати і темперамент дитини. Вважається, що врівноваженим, спокійним, неквапливим дітям підійдуть види спорту, які не потребують великих швидкостей і значних фізичних навантажень. Це шахи, танці, велоспорт.
Діти з “вибуховим” характером повинні займатися таким видом спорту, в якому вони змогли б виплеснути зайву енергію. Їм підійдуть різні види боротьби, бокс, екстремальні види спорту.
Діти, які люблять спілкуватися, з задоволенням будуть займатися різними командними видами спорту – футболом, волейболом, баскетболом, хокеєм.
Батькам потрібно враховувати і те, що є патології, при яких можна займатися спортом, але нерозумно розраховувати на серйозні результати. Тому не варто вимагати від дитини неможливого. Ваші вимоги змусять малюка викладатися на тренуваннях і змаганнях “на всі сто”, але якщо бажання юного спортсмена не будуть відповідати його фізичним можливостям, зайві навантаження призведуть до травм.
Займатися спортом можна починати в будь-якому віці, але існує думка, що чим раніше ви віддасте малюка в секцію, тим легше йому буде даватися нове захоплення. Крім того, в ранні роки у дітей відсутнє почуття страху, вони більш пластичні і зовсім не бояться падати. Це значно знижує ймовірність травм, але і вимагає додаткової підстраховки.
Між тим, існує оптимальний час для початку занять тим чи іншим видом спорту. Пов’язано це з етапами фізичного розвитку дитини. Так, гнучкість можна найбільш успішно розвивати у дітей 6-7 років, тому що вже в 8-9 років рухливість в суглобах і амплітуду рухів розвинути набагато складніше і ймовірність травм при заняттях зростає.
Кращий період для розвитку швидкості – 8-11 років, витривалості – після 11, сили – тільки після 12-13 років. Різні координаційні здатності краще розвивати теж у різний час: почуття ритму – з 9 до 12 років, рівновага – в 10-11, швидкість реакції – у 8-9, здатність до освоєння складних рухових навичок і диференціювання рухів – в 10-12 років, а орієнтацію в просторі – після 12 років.
На думку спортивних лікарів, дуже травматичні всі види єдиноборств. І хоча підлога у всіх залах для єдиноборств застелена матами, дуже багато травм при кидках.

Травматичним є також хокей, як з шайбою, так і з м’ячем. Це досить силовий і жорсткий вид спорту. Спортсмени в ньому отримують і переломи, і струс головного мозку.
Маленькі фігуристи, які не володіють ще добре ковзанами, отримують при падінні удари і різані рани. Переломів у дітей мало, оскільки в них кістки гнучкіші, але удари бувають серйозні.
Самими ж нетравматичними і лікарі, і самі спортсмени називають легку атлетику, плавання, лижі. Це чудові види спорту, які благотворно діють на весь організм. Наприклад, плавання – вид спорту, який гармонійно розвиває всі м’язи тіла і дає хороше навантаження на легені.
Але яким би видом спорту не почала займатися ваша дитина, в якому б віці не прийшло це бажання, головне – це правильно підібрати навантаження.
Багато чого залежить від тренера, який займається з юним спортсменом. Необхідно пам’ятати, що в будь-якій спортивній секції його далеко не завжди чекає індивідуальний підхід. Ступінь навантаження на тренуванні визначає тренер. І робить він це, виходячи найчастіше зі свого особистого досвіду, а не з фізичних можливостей дитини. І батькам необхідно проінформувати тренера про можливі обмеження, пов’язані з особливістями психіки і здоров’ям малюка. Крім того, вам варто докладніше ознайомитися з програмою заняття: вам необхідно мати уявлення, яке навантаження отримає ваша дитина, скільки часу їй буде потрібно на відновлення сил.
Після навантажень необхідний хороший відпочинок, який може включати в себе різні види мануальної терапії, використання лазні, ванн і фізіотерапевтичних процедур. Все це потрібно для того, щоб розслабити м’язи і запобігти супутнім м’язовим болям.